У грузинському регіоні Кахеті стародавній грязьовий вулкан тихо бурлить серед виноградників і фруктових садів долини Алазані. Відомий своїми цілющими властивостями ще з 19 століття, природний курорт Ахтала використовує ритуальний потенціал свого багатого мінералами грязі, що піднімається з тріщин у поверхні землі як живий, дихаючий ресурс. Відображаючи місцеві знання та традиційні вірування, підтверджені лабораторними аналізами, курорт став місцем, де можна з'єднатися з самою землею, — і тихою таємницею серед тих, хто наважується сюди завітати.

«Ахтала — це місце, оповите легендами. Легенди розповідають про зникле село Тала, яке поглинуло землетрус, а на його місці за одну ніч утворилося димляче сіре болото. Відтоді земля тут тихо дихає. Тепла, шовковиста грязь піднімається щодня — повільно, рівномірно, ніби жива».

Під час подорожі до Грузії режисерка Саша Кулак у своєму короткометражному фільмі «Велика грязь Ахтала» спостерігає за гряззю: від ландшафту, що ніжно видихає, до процедур для всього тіла, які передають її цілющі властивості. На тлі переказів, що передаються з покоління в покоління, та розуміння, сформованого взаємодією з цим дивним ландшафтом, цей короткометражний документальний фільм відображає глибоку повагу, яка єднає відвідувачів курорту та його фахівців, що шукають у цілющій грязі відновлення рівноваги та благополуччя у гармонії з природою.